Кольорові раси та їх вплив на українські расові елементи

Мову і правопис ориґіналу збережено.

Число 2136

“ЧАС” з дня 21. квітня 1936.

Сторона 3.

Кольорові раси та їх вплив на українські расові елементи

(З викладу д-ра Ростислава Єндика в Українськім Науковім Інституті)

Серед людських рас панує принцип двоякої боротьби: аґональної і континентальної. Напрямком першої є добір серед громади, а друга покриваєть­ся з кольоніяльним завойовництвом.

Пімічується ступневий занепад Заходу з при­чини деякого частинного ослаблення біольогічної динаміки. Це ослаблення використовують колірові племена й організуються під расовим кличем – “бий білих”. Провід обіймає Японія і большевики. Загалом у часі 1800-1932 р. зросло число кольо­рової людности в 3,5 разів, число ж білої людности лише в 2,3 разів.

Причини жилавости японського народу лежать у їхньому довгому відокремленні та зударі релігійно-трансцендентальних постулятів до найбільшого роз­множування родин при малих засобах виживлення.

Московщина від доісторичних часів представ­ляє кінець клина палеоазійської раси, що її осеред­ком є Сибір. Колишні старі руські роди і винародовлені чужинці здегенерувалися й загинули під топором революції. Тепер правлять Росією фінсько-монгольсько-туранські мішанці, які заливають теж Україну. Між ними переважають палеоазійські (25,8 відсот.), ляпоноідні (20,8 відс.) і арменоідні типи (13,3 відс), а лише 40 відс. припадав на середземноморців і нордийців.

Наступ на Україну йде з двох боків: творен­ням валу на румунсько-польській границі та відрубанням Донбасу і Підкавказзя надволжанським кли­ном. Україна протиставляється московським заду­мам здоровим природнім расовим інстинктом та расовою відразою до расово чужих елементів, і в ньо­му саме відзеркалюеться боротьба двох рас за посідання України.

Одначе понад усякий сумнів мусить побідити раса відвічного українського туземного елементу, хоч остаточний вислід спинюється такими плянови­ми насильними большевицькими заходами, як напр. кольонізація, виселювання й мішані подружжя. *) В противному разі грозить Европі перемалювання на жовто коштом України, як східнього охоронного муру Европи й її культури і цивілізації.

Із заходу наступає на Езропу чорна небезпека у Франції, яка постійно посилюється передусім на полудні. Початок дала війна, докінчують спроваджу­вані чорні робітники. У Парижі нараховують вже по Айкштедту 200 000 мішанців. В новій французькій літературі виступають “чорні французи”.

Жиди представляють особливу породу з “фацієс юдаіка”, “анімус юдаікус” дарма, що склада­ються вони із европейських рас. Обі питоменности повстали в історичних схрещеннях рас і доборі. В Україні представляють жиди окупацію на верхівних місцях, у яких як московські аґенти займають кіль­ка разів більше відсоткового стану серед українців. Чим скорше жиди зникнуть з України, тим краще для них самих і України.

-----

*) Це видно м. и. із статистики мішаних подруж на Україні, що в українців виносили у роках 1925, 1926 і 1927 лише 3,08 відс, 2,99 відс. і 3,36 відс. у мущин і 4,84 відс. 4,24 відс. і 4,56, відс. у жінок, коли анальогічні цифри у німців на Україні виносили 11 – 12 відс, у москалів 26 – 39 відс, а у поляків навіть 31– 42, 48 відсотків.

підготовка тексту: FrauSieg

постійна адреса статті:

http://aratam.blogspot.com/2009/11/normal-0-false-false-false.html

Дебилы, путина-мать! "Щетаца", "поциэнт" и "Астап Блендер": перлы от студентов журфака МГУ

Студенты практически не владеют письменной речью, не имеют никакого представления о многих прецедентных именах и явлениях. К такому неутешительному выводу пришла доцент МГУ Анастасия Николаева.

В октябре среди первокурсников факультета журналистики МГУ, попавших на студенческую скамью с высокими баллами Единого государственного экзамена (ЕГЭ) по русскому языку, был проведен диктант. Грамотность отличников повергла в шок преподавателей факультета.

Николаева ведет занятия в 101-й и 102-й группах газетного отделения, это традиционно сильные группы, туда отбирают лучших абитуриентов. Но и это не спасло ее от лицезрения таких как словесных монстров, как поциэнт (пациент), рыца (рыться), удастса (удастся), врочи (врачи), нез наю (не знаю), генирал, через-чюр, софетских (советских), щетаца (считаться). Остапа Бендера студенты превратили в Астапа Блендера.

Результаты диктанта таковы: только 18% студентов сделали в тексте меньше восьми ошибок (восемь и ниже ошибок принимали за норму). Соответственно, 82% с заданием не справились. Самое большое количество ошибок в одном диктанте – 80. Из 15 отличников (у кого по ЕГЭ 100 баллов) зачет смогли получить только 5. Один из студентов-отличников умудрился в одной работе сделать 25 ошибок.

Николаева преподает на факультете 20 лет. И никогда ни она, ни ее коллеги "не сталкивались с таким потрясающим феноменом, как абсолютное игнорирование большинством студентов элементарных правил воспроизведения слова на письме", – отметила преподаватель.

И эти же дегенераты гадят в интернете, восхваляя все русское (и какие-то свои "победы") и поливая дерьмом украинское. Для начала стоило бы выучить русский язык. Не правда ли, "поциенты"?


Юрий Бережной

www.ua-today.com

EVERLAST в Тернополі

"УКРАЇНА - ЄДИНА КРАЇНА" – культурно-мистецький проект Тетяни Протчевої

подробиці >>>

09.09.09.

gloria-ma:
«Время», ОРТ.
Сегодня ночью, с целью предотвратить геноцид русскоязычного населения в селе Червона Зирка (Красная Звезда) Луганской области, по селу был нанесен упреждающий удар установками «Град». По предварительным данным полностью уничтожено одно подразделение «Просвиты» и бюст Тараса Шевченко. Жителям села российскими солдатами оказана гуманитарная помощь, их обеспечили временным жилищем в виде палаток. После прекращения работы российских установок «Град», на месте кровавых злодеяний украинских боевиков из «Просвиты» обнаружены многочисленые жертвы мирного населения. Прокуратурой РФ возбуждено криминальное дело по статье «Геноцид».

«Сегодня», НТВ
….На данный момент, миротворческие силы РФ, при поддержке артилерии и авиации проводят операцию по принуждению Украины к принятию посла Российской Федерации. Бронетанковые подразделения российских войск двигаются по направлению к Харькову, Луганску, Донецку. Наши корреспонденты передают об уличных боях в Севастополе, где вероломному нападению украинской Госавтоинспекции подверглись части Черноморского флота России… Российская авиация работает по аэродромам Львова, Ивано-Франковска, Винницы…

«Вести», РТР.
Депутат Верховной Рады Украины (БЮТ) Валерий Писаренко отозвал свой букет цветов, которым он приветствовал российские танки утром. Вместо цветов Писаренко послал торт солдатам-освободителям от оранжевой чумы-Ющенко.


Михаил Леонтьев, «Однако»:
Однако, здравствуйте! Нельзя сказать, что события развиваются непрогнозированно. Ющенко и его клика показали, что терять им нечего. Крыса, загнанная в угол будет вести себя именно как крыса. Демонстративное нежелание ввести с первого сентября в школьную программу на Украине Закон Божий (Московского Патриархата) никак иначе, чем военная провокация, цивилизованными странами не квалифицируется.

Однако, дело совсем не в Ющенке. Черной не только душой, но и телом администрации Белого Дома придется хорошенько подумать о том, как дальше строить свои отношения с такой страной, как Россия. Тут мало будет перезагрузки, совершенно ясно, что лидер всего православного и славянского мира, даже без помощи ядерного оружия способен эффективно указать зарвавшимся шакалам облезлого тигра на их место в новом геополитическом раскладе. Не лишним, также будет помнить и тем, кто вооружал и поддерживает политических банкротов в Киеве, о справедливом возмездии. Аляксандр Лукашенка может бесконечно долго лгать о том, что на Украине не пахали против россиян белорусские трактористы, а Беларусь поставляла украинским агрессорам боевые трактора, и прочую технику, включая тяжелые самосвалы и автопоезда в рамках международного права и абсолютно законно, однако, мораль (значение сего слова в Минске надло полагать забыли вовсе) выше чем закон. И аморальность, вместе с предательством наказывают! И наказывают жестоко.

Максим Кононенко, Mr.Parker, блоггер
…Я давно говорил и буду повторять – всех хохлов надо убить. Просто потому, что ублюдочнее хохлов только британцы. И если бы, в 2004-м, хохлы послушали меня и просто убили Ющенко, всего этого могло бы и не быть. Так что – сами виноваты. Вот такой вот пиздец.


Генерал Наговицын, из интервью новостным телеканалам:
«Также обнаружены в огромных количествах дипломатические молдавские, польские, венгерские и румынские номера. Особый интерес представляют дипломатические тракторные белорусские номера…»

Аркадий Мамонтов, для тех, кому виднее будет, откуда дать в эфир (Рабочие наброски: материал строится на противопоставлении ужасных злодеяний и варварства т.н. «украинцев» и спокойной силы, морального облика и культуры русского солдата. В материале должно быть: много гуманизма, оптимизма и немножко жизнеутверждающего юмора.):

«…Она плачет чистым русским языком, которого ее лишили в кинотеатре больше года назад. Над Ксенией Бочаровой издевались методично и зверски, почти с рождения. По злому украинскому умыслу, ее, еще беззащитным ребенком, паспортист записал Оксана Бочарив. Невозможно передать всю глубину страданий и унижений в полуфашистском государстве, на Украине, девочки, чья мать русская из под Фастова, а отец – русский из Хырова (Хырив – так, в период более чем 900 летней западенской оккупации Червонной Руси, называли древний русский Херов-град). Дочь двух русских людей носила фамилию и паспорт, с которой невозможно без проблем пройти мимо московского милиционера…
…Кирилл еще слишком маленький, чтобы понимать, что его спасли от пожизненного проклятия писать каноничное «Кирилл» не только с одним «л», но и с неприличным звучанием - «Кырыло». Спасли вот эти самые, простые русские парни, сидящие на броне БМПшки. Он играет и смеется возле своего разрушенного до основания, в котором не осталось даже унитаза, дома. Когда сильно приспичит – Кирилл без проблем ходит в туалет к российским солдатам, простым русским парням, несущим культуру, мир и цивилизацию. Парни соорудили красивый походно-полевой туалет, в котором есть даже унитазы. Говорят, чтобы создать столь культурный обьект, унитазы собирали по всему селу…»

Владимир Жириновский, из интервью:
«Всех выслать! Всех! Хохляцкая мафия! Со времен Екатерины ни к чему не пригодны! Только разбойничать, воровать. Вы посмотрите – вся преступность в России, кто? Да хохлы! Только они. Все маньяки – Чикатило, например. Они воруют, они воруют рабочие места! Куда пойти русскому работать? Одни хохлы и таджики кругом. У русского выхода нет! Он от того и пьет. Они спаивают великий русский народ!»

«Комсомольская правда», боевой репортаж с места событий:
«Генерал Х-улев принимает решение:
- Колонну поведу я!

…прыгаем на броню. Возле нас садится сам генерал. С другой стороны – капитан в майке маскировочного грязно-белого цвета и начищеных кирзачах. Капитан ловит мой взгляд на кирзачи. Угрюмо цедит сквозь зубы:
- Туфли были ахуенные, но пришлось продать…

Идем колонной. Довольно быстро. Успеваю разглядеть яблони, нагнувшие свои ветви под тяжестью плодов над самой дорогой. Мой приятель Гена яблонь разглядеть не успевает – его буквально сносит с башни БМДшки украинская ветка с многочисленными яблоками!
- Хохлы! - страшно орет над ухом капитан в начищеных кирзачах.

Колонна останавливается, падаем в мягкую пыль на траву возле дороги. Пальба со всех сторон. Краем глаза замечаю, как в меня целится граненым стаканом со смещенным уровнем самогона здоровенный детина в веночке и с оселедцем!
- Я журналист! Пресса! – кричу из последних сил.
- А я – киллер! – отвечает детина.

Успеваю наговорить на диктофон последнее «прости» жене, детям, теще, тестю, главному редактору, нашему бухгалтеру, еще нескольким десяткам друзей и знакомых, Дмитрию Анатольевичу Медведеву и Владимиру Владимировичу Путину (Медведеву, впрочем, успеваю только написать маленький комент в блог).

Вдруг, капитан в начищеных кирзачах прыгает на детину и, буквально своим телом закрывает меня, принимая в себя весь губительный заряд страшного стакана! Опешивший детина стоит возле дороги и я наконец-то разглядываю в умиротворенных чертах, того кто в меня целился, девушку…

Повсюду валяются безжизненные тела, молоденького лейтенанта рвет с непривычки в придорожный кювет, возле гусеницы БМДшки, люто бьет рукой по земле и плачет седой прапорщик:
- Я ж говорил! Нахрена соваться! Колонной!... Нет больше колонны! Нет!!! Из самогона! Всех положили…

Остатки штабного батальона стягиваются к командирской машине. Она без гусениц, без пушки, без двигателя – украинский 1-й, отдельный Харьковский батальон истр*бителей танков полностью прет из танка все без промаха, влет продавая… Сбоку стонет генерал Х-улев, потирая отбитое ниже поясницы место. Вторая война. Второе ранение. В то же место. Герой!...»

Автор Канарис
взято з ФУПу.

ВРЯТУЙ ПОПА – КУПИ СВІЧКУ або МІСІОНЕРСЬКИЙ ПЛЯЖ В АЛУПЦІ

Божий промисел
Як церкви борються за душі й грошові знаки

Васютин Василь Лаврик Андрій Буткевич Богдан
Український тиждень
Номер 33-34 (93-94) за 14.08.2009

Об'єднати різні конфесії важче, ніж відмовити великі корпорації від конкуренції між собою. Патріарх Російської православної церкви Кирило, котрий недавно відвідав свою українську паству, відмовився зустрітися з Патріархом Української православної церкви (Київського патріархату) Філаретом та представниками інших конфесій. У суто пасторську мету візиту наставника російських православних мало хто вірить, адже відбувся він перед самісіньким стартом виборів президента України, а відразу по поверненні до Білокам’яної Патріарх поспішив «поділитися враженнями» з керманичем РФ Дмітрієм Мєдвєдєвим. Водночас ніхто майже не говорить про економічне підґрунтя відвідин Кирилом України. Між тим саме тут живе найбільша паства Московського патріархату, а обіг коштів в українських приходах МП, за підрахунками експертів, сягає $500 млн на рік.

Церковна економіка

За оцінками Миколи Мітрохіна, директора московського Інституту вивчення релігії в країнах СНД і Балтії, річний оборот готівки в приходах і єпархіях церков Київського та Московського патріархатів – щонайменше $500 млн у кожній. Плюс ще $200 – 250 млн неконвертованих у готівку пожертвувань з боку приватних осіб і держави. На думку Ростислава Іщенка, віце-президента Центру корпоративних відносин, сумарний бюджет УПЦ МП і УПЦ КП сягає близько $20 млрд. Щодо римо-католицької та греко-католицької церков, то тут може йтися про сотні мільйонів доларів, у автокефалів – десятки мільйонів на рік.

Комерційну систему церков візантійської традиції становлять приходи (храми і монастирі), єпархіальні управління на рівні регіонів та комерційні підприємства, засновані за участю настоятелів. До системи тісно примикають численні благочинні та просвітницькі фонди. Найнижчий рівень церковної організації – храми і монастирі – фактично перебувають на самофінансуванні й мають чотири статті стабільного доходу. Перша – пожертвування прихожан, зроблені під час і після служби. Але вони мізерні. «Ті надходження, що потрапляють до кухлів храмів під час богослужінь, – це мінімум прибутків, які отримує церква, – запевнив Тиждень відомий релігіознавець, котрий просив зберегти його інкогніто. – Покійний (московський. – Ред.) Патріарх Олексій казав: того, що надходить у кухоль, ледве вистачає лише на утримання московських духовних шкіл. Тож церква змушена шукати інші джерела прибутку».

Три інші статті доходу храмів і монастирів – продаж свічок, що дає близько 60 – 70% бюджету приходів, ікон, книжок, прикрас та послуг (хрещення, відспівування, читання поминальних записок тощо). Високий відсоток сукупного доходу храму від продажу свічок пояснюється особливістю візантійського обряду. Свічки купує майже кожен, хто прийшов до храму, а низька їхня собівартість дає змогу при продажу отримувати 200 – 300% прибутку.

Дохід єпархій складається з церковного податку на приходи, доходу від діяльності єпархіального храму і доходу з єпархіального складу. Церковний податок на приходи встановлюється у розмірі 20 – 25% з обороту храму або монастиря. Але його зазвичай платять не всі храми. До того ж приходська звітність легко фальсифікується: на папері занижуються розцінки за «треби», а дохід із пожертв рядових прихожан взагалі часто не вказується. Деякі святі отці ставляться до торгівлі у храмах, як до звичайного бізнесу: купують продукцію за однією ціною, а відпускають за іншою – в результаті непогано заробляють. Священик містечкового храму за місяць може отримати близько $1 тис. Під час великого релігійного свята пожертви прихожан у такому приході можуть сягнути $4 тис.

Головним джерелом наповнення церковної скарбниці є великі меценати – мова йде як про багаті фізичні особи, так і про великі державні корпорації, що фінансують різноманітні церковні проекти. У Росії це, зокрема, Російські залізні дороги (РЖД) та Газпром. В Україні поміж найбільших меценатів – Укргазбанк, що належить депутатові від Партії регіонів Василеві Горбалю, та структури Андрія Деркача. До речі, вони навіть були делегатами Помісного собору РПЦ, на якому вибирали Патріарха.

Кесареве

Дехто з священників має власні магазини, кафе і бари. За незалежними оцінками, до 10% душпасторів вклали гроші в бізнес. «Я не раз мав справу зі священиками всіх конфесій, що займаються звичайним бізнесом, – каже Тарас Антошевський, директор Релігійно-інформаційної служби України. – Один із них навіть мав ріелтерську справу. Не бачу в цьому нічого крамольного. Якщо парафія не може дати священикові (фінансову – Ред.) можливість займатися лише душпастирською працею, то він цілком має право шукати собі заробіток на стороні». «Ієрархи всіх церков – досить заможні люди, – додає інший релігіознавець, який просив не називати його імені. – І все ж не треба плутати їхні власні прибутки з церковними. Майже всі церковні можновладці мають бізнес, але ж доходи від нього рідко потрапляють до церковного бюджету. Така ситуація є типовою для тотально корумпованої країни».

Частина церковної верхівки інтегрована у донедавна надприбутковий будівельний бізнес. Зокрема, Василь Столяр, який фігурує у податковій документації як головний бухгалтер Свято-Успенської Києво-Печерської лаври, за даними Тижня, є співзасновником ТОВ «Інститут православного храмобудування». Співвласник цієї фірми Леонід Шульженко контролює будівельну компанію «Побутрембуд».

В епіцентрі скандалу опинилася в червні Кримська єпархія УПЦ МП, після того як з’ясувалося, що вона передала фірмі «Світло» і торговому дому «Ярославль» у суборенду «для місіонерської діяльності» пляж в Алупці. Пікантності ситуації додало те, що ці комструктури контролює підозрюваний в отруєнні Віктора Ющенко екс-заступник голови СБУ Володимир Сацюк.

Особливою набожністю відзначився колишній ген­прокурор Геннадій Васильєв. На початку 2000-х у Донецьку спалахнув скандал довкола ТОВ «Компанія «Свята Діва Марія», засновником якої він був. Підприємство, створене з благословення вже померлого митрополита Донецької єпархії Леонтія (Гудимова), мало сприяти у будівництві Покровського храму. Водночас воно взялося за облаштування ринку навколо церкви, залучивши близько $700 тис. у приватних інвесторів, переважно пов’язаних із правоохоронними органами. Ринок і храм звели, однак інвестори так і не побачили ні своїх грошей, ні дивідендів.

Співрозмовники Тижня відзначають тенденцію, коли представники церкви займаються конвертацією грошей та контрабандою товарів через свої рахунки і канали. Нещодавно в одному з приходів УАПЦ було зафіксовано випадок, коли як одяг для прочан завезли сумочки Prada. Потім, щоправда, настоятеля, який організував аферу, відлучили від церкви.

«Могутність усіх без винятку українських церков, починаючи від православних і закінчуючи греко-католиками, нині ґрунтується не на духовному подвигу священиків, а на вмінні вибивати у будь-якої влади привілеї, – стверджує Віктор Небоженко, президент соціологічної служби «Український барометр». – Саме вміння добре працювати на кордоні з митниками робить церкву дуже прибутковою організацією – від Санкт-Петербурга до Львова. Єпархії, що географічно межують з іншими країнами, є найбагатшими. Усі майже 20 років незалежності саме через церкви всіх мастей надходить нескінчений потік матеріальних цінностей, що не потрапляє в поле зору державних органів. Церква вибила собі великі податкові пільги, тож через релігійні організації йде все – від секонд-хенду до елітної парфумерії та алкоголю».

Бухгалтерія церков – значною мірою табу для державних контролюючих органів. Надходження і використання пожертв світська влада фактично не контролює, що породжує прості, але вельми ефективні конвертаційні схеми: за певний відсоток пожертва на храм повертається комерційній структурі у вигляді ніде не облікованої готівки. «Якщо вам потрібно перевести чималу суму грошей, наприклад, з-за кордону в Україну чи навпаки, ви можете сміливо йти до якоїсь євангелістської церкви, – зазначає Віктор Небоженко. – Ви можете бути впевненими, що гроші будуть у потрібний час у потрібному місці під виглядом пожертви на розвиток церкви».

Вибір пастви

Усі політичні сили, за винятком хіба що комуністів та інших апологетів матеріалізму, розглядають церкву як важіль для мобілізації віруючого електорату. «Звичайно, політичні партії підкуповують священиків у своїх електоральних цілях, – запевнив Тиждень один релігіознавець. – Широко відомі факти прямого підкупу священників УПЦ МП перед виборами 2004 року – тоді в багатьох єпархіях відкрито роздавали конверти з грошима. Першою ластівкою стали загравання з цервою Леоніда Кравчука ще перед виборами 1994-го. Потім був Леонід Кучма з його указом про остаточне передання всіх культових споруд церквам напередодні виборів 2002 року. Найсвіжіший приклад – зустріч Юлії Тимошенко 13 липня з членами Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій, на якій кожній організації було обіцяно певні пільги та привілеї. Цей список можна продовжувати до безкінечності».

«Політичні партії та церква діють у досить тісному зв’язку, – стверджує Віктор Небоженко. – Свіжий приклад – як Віктор Янукович не відходив ні на крок від Патріарха Кирила. Цим він намагався трохи здешевити вартість підкупу церкви. Адже одна справа підкуповувати кожного конкретного дяка і зовсім інша – Патріарха».

«Прямий підкуп церковних ієрархів у передвиборчих і політичних цілях – досить звичайна річ, – констатує Тарас Антошевський. – Напередодні останніх виборів в одній із церков на Львівщині (УПЦ МП) за два тижні до голосування всім священикам приходили папірці з вказаними кандидатом та партією, за яких належить голосувати. І голосували, попри хороші особисті стосунки ієрархів з іншими кандидатами, щоправда, невгодними єпархії та центральному керівництву».

«Але слід розуміти, що в електоральному плані церква є безперспективною, – застерігає Андрій Мішин, директор Інституту стратегічної політики. – Адже, як свідчить практика, вона дуже любить брати і нічого не віддавати. Є багато прикладів, коли церковники обіцяли результат, брали чималенькі ресурси, але це ні до чого не приводило. Саме тому політики останні кілька років вже не намагаються мати якісь відносини з церквою у виборчому плані. Віруючі українці не схильні тепер довіряти свій вибір навіть священикам. Передусім це стосується прихожан православних конфесій, а також греко-католиків, які якщо й слухатимуть якогось церковника, то лише свого приходського священика».

«Треба визнати, що ефективність підкупу церкви невелика, – погоджується з ним Небоженко. – Зазвичай церковники – дуже горді й водночас необов’язкові люди, при цьому достатньо багаті, щоб бути розбірливими у виборі пропозицій».

«Пряма агітація через парафію, як показує приклад останніх виборів, не забезпечує вагомого результату, – додає Антошевський. – Понад те, до самого священика ставлення стає дуже поганим. Тож зараз зазвичай використовують елегантніші методи впливу на електорат: непряму агітацію через, наприклад, відзначення певних партій та кандидатів церковними орденами, визнання їх зразковими синами церкви тощо». Звісно, пасторське благословення не гарантує перемоги на виборах, але додає ваги в очах віруючого електорату.

ПОЧАЇВ. 5серпня 2009 року

Джерело: ПОЧАЇВ

всі фото >>>